'Паскалівські медитації' є одночасно своєрідним філософським маніфестом П’єра Бурдьє та соціологічним дослідженням у тому розумінні, що соціологічне дослідження завжди було для нього чимось на кшталт fieldwork in philosophy.

Відштовхуючись від філософських настанов Паскаля, використовуючи форму медитацій та задіюючи свої провідні концепти, П’єр Бурдьє в 'Паскалівських медитаціях' претендує, по-перше, порушити за допомогою соціологічного аналізу ті філософські проблеми, що їх, на його думку, нездатна порушити 'цехова' філософія, і, по-друге, зробити предметом соціологічного аналізу проблеми самої 'цехової' філософії, передусім домінування у ній 'схоластичного розуму', та соціальну обумовленість філософування.